Вибір сантехніки і облаштування ванної в дерев'яному будинку

Вибір сантехніки і облаштування ванної в дерев'яному будинку

Дерев’яно-каркасні будинки не нові для нашої країни, але все-таки, не так сильно і популярні, тому що ще багато співвітчизників ставляться до них з побоюванням. Однією з головних причин недовіри – облаштування ванної. Як відомо, деревина добре вбирає вологу і це в результаті призводить до її загнивання, що в подальшому може впливати на надійність всієї конструкції будинку. Нижче наведемо рекомендації з облаштування ванної кімнати, а також постараємося розвіяти основні міфи.

Особливості проектування ванної кімнати

До цих пір існує думка, що в дерев’яних будинках санвузол і ванна можуть розташовуватися тільки на першому поверсі, але це не так – при правильних розрахунках їх можна облаштувати на будь-якому поверсі.

Перш за все, потрібно передбачити, де буде встановлена вся сантехніка в будинку. Попередня розстановка допоможе заздалегідь розрахувати:

  • схему прокладки комунікацій;
  • необхідну довжину труб, місця їх введення і виведення;
  • кількість перехідників і фітингів.

А також, проектування дозволить передбачити яке навантаження буде на перекриття, тому в місці, де встановлюється ванна кімната, посилюється перекриття підлоги за допомогою подвійного ущільнення кроку балок.

При цьому, звичайно, краще розміщувати ванну кімнату на першому поверсі, бажано біля несучої стіни, на якій слід поставити вікно, це дозволить знизити витрати на вентиляції. Санвузол проектується якомога ближче до каналізаційної ями, для:

  • економії довжини трубопроводу;
  • захисту в разі прориву інших приміщень від води;
  • зниження перепадів висот і зменшення кількості поворотів.

Головне правило при проектуванні: розміщення вологих приміщень повинно бути над вологими.

Ванна у дерев'яному будинкуЗахист ванної від вологи: основні кроки

1. Гідроізоляція стін

Подальша обробка приміщення залежить від обраного ізоляційного матеріалу. Найдоступнішим і простим є плівка. За допомогою степлера її кріплять до каркасу внахльост, проклеюючи стики скотчем. Недолік цього способу – паронепроникність.

Ще один вид утеплювача – фольговане полотно. Крім вологозахисту, воно також відмінно забезпечує шумоізоляцію і зберігає тепло. Монтаж здійснюється відбиваючою стороною в середину приміщення. Для природного видалення конденсату між стіною і фольгованою ізоляцією залишається повітряний прошарок в 1 см.

Такий матеріал відмінно підходить під керамічну плитку, вологозахисні шпалери, фарбування. Але спочатку необхідно створити тверду і міцну основу, для цього оптимально підходить гіпсокартон з високим параметром вологостійкості. Стики гіпсокартонових листів армуються сіткою, прошпакльовуються і потім проводиться обштукатурювання стін.

2. Захист підлоги

Гідроізоляція забезпечується за допомогою фанери, рулонної ізоляції або цементної стяжки. Ізоляція підлоги встановлюється з захопленням поверхні стін не менше ніж на 30 см. Щоб виключити вбирання вологи несучими балками, і уникнути їхнє загнивання, утеплювач для підлоги вибирається з низьким параметром вбирання вологи.

3. Захист стелі

Не менш важливе значення має гідроізоляція стелі, адже саме там конденсується більша частина вологи. Для захисту верхньої частини ванного приміщення використовуються: гіпсокартон з низьким ступенем вбирання вологи, гідроізоляційна мембрана, натяжна стеля.

Гіпсокартоні плити вибирають, якщо планується подальша фарбування стелі, мембрана – перед подальшою обробкою пластиком або вагонкою. Натяжна стеля – оптимальний спосіб захисту несучих конструкцій будинку, завдяки його вологонепроникності.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *